ПОРАДИ НОВАЧКАМ В ЙОЗІ: ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ, ЩОБ СТАТИ ГНУЧКИМ?
Всі ми дуже різні, зі своїми особливостями, тому і гнучкість не можна вимірювати для всіх одним алгоритмом. Новачкам в йозі обов’язково варто звернути на це увагу. Часто початківці практики цікавляться, як же скоріше стати гнучким і що для цього робити. По-перше, важливо розуміти, що кожному властива індивідуальна гнучкість, яка формується з урахуванням особливостей зв’язок, суглобів, рівня еластичності м’язів і ступеня їх чутливості. У кожного, новачка в йозі в тому числі, свій особистий рівень гнучкості від природи, що залежить від стану здоров’я, тіла і віку. Гнучкість поділяють на два види: пасивна та активна. Активною називають найвищий рівень рухливості суглобів, що виконується самостійно і в якій працює тільки сила власних м’язів. Пасивною вважається найвища амплітуда, досягнута з урахуванням впливу ззовні: обважнювачів, знарядів або партнера.
Гнучкість тіла не стабільна, вона змінюється.
Наприклад, вранці вона одна, в обід інша, а ввечері третя. Тому дуже вдалий час для занять в основному визначають емпірично. Важливий момент для новачків – в йозі ніколи не стояла мета розвинути граничну гнучкість.
Звичайно початківці практики з гіпермобільністю при старанній роботі можуть досягати феноменально складних рівнів, але йога, все ж, – це інше. Адже в досягненні самадхи гранична гнучкість ролі не грає, при такому розкладі будь-який кваліфікований циркач був би просвітленим йогом.
Ми можемо змушувати своє тіло виконувати складні асани, але чи піде це йому на користь?
Йога – це набагато більше, ніж гнучкість, але, на жаль, в наш час в більшості «авторських стилів йоги» наполегливо розвивають гнучкість через біль і сльози. Вже дійшло навіть до чемпіонатів Всесвітнього масштабу. Є те, що піддається розслабленню (темп виконання асан, рівень зусиль, докладених при їх виконанні), а є те, що не піддається, наприклад дихання, яке при складній вправі або нервовому напруженні автоматично затримується. Коли інтенсивність дихання на межі, то наш організм перемикається на видатковий режим, який не схожий на йоговський.
До речі, надмірне потовиділення – теж є тим, що не властиво справжній традиційній йозі.
У «сучасній йозі» граничний розвиток гнучкості перетворили в ціль. Так, практики змінюють гнучкість певним чином, але якщо виконувати їх без фанатизму, то і результат буде краще (ми говоримо про йогу, а не про гімнастику). Наша гнучкість – це природна зміна форми тіла. Якщо розвивати гнучкість м’яко, без болю, систематично і в повному розслабленні, то також плавно і поступово гнучкість буде рости.
У класичній хатха-йозі ми опрацьовуємо психосоматику, даючи їй накопичити міцності, або фіксуємо мобільність в певних межах. Заняття в традиційній йозі працюють з тілом, що знаходиться в енергозберігаючому режимі, що з часом призводить до досягнення дивовижних результатів. В такому випадку, ми бачимо йогів, які не реагують на вплив температур, що виконують багато роботи з мінімальним споживанням їжі і т.п.
Організм людини дуже мудрий.
Завжди створює заощадження міцності в будь-яких точках. Таким чином, при виконанні асан, ми забираємо у нього запас гнучкості, тим самим наводимо до зростання її меж. Для початківців в йозі слід зазначити, що асани на гнучкість можна виконувати з повторами. Коли все йде правильно, то тіло з кожним разом наближається в гнучких асанах до межі, а потім на видиху може йти ще глибше. І так до моменту, поки не досягається межа поглиблення в асану на сьогодні. А якщо при повторенні ви гнучкі менще, то це може означати неправильне виконання асани, або те, що продовжувати її виконання безглуздо.
Вдалої практики і грамотної роботи з гнучкістю в йозі!
Команда ВДОХновение YogaTours
